Філософський світогляд (метаантропологія)

Філософський світогляд – в координатах метаантропології світогляд^[1], відзначається самостійністю, критичністю, творчим характером, а також системністю і внутрішньою цілісністю. Філософський світогляд відображає метаграничне буття людини. Поняття філософського світогляду було запропоноване М. Шелером у статті «Філософській світогляд» і розвинуте в сучасній українській філософії Н. Хамітовим в контексті метаантропології як методології, напряму й філософської школи. Можна стверджувати, що філософський світогляд є ступінь зрілості особистісного світогляду.

Усякий філософський світогляд є особистісним, але не всякий особистісний – філософський. Чи може будь-яка людина з особистісним світоглядом – самостійним, критичним, творчим – розраховувати на те, що він спрямований до філософського світогляду? Так, якщо людина прагне знайти системність та цілісність свого світогляду. Інакше особистісний світогляд стає випадковим і поверхневим явищем, а тому рано чи пізно тоне в стихії соціальних стереотипів, втрачаючи індивідуальний характер. Тому розхоже твердження про те, що кожен сам по собі є філософом, дуже далеко від істини. Філософський світогляд є складна й безупинна робота духу, що переборює власну обмеженість.

Виходячи з усього сказаного, можна зробити висновок, що всі видатні люди в історії людства мали філософський світогляд. Саме він дає людині можливість сформулювати глобальну мету й усвідомити стратегії життя, що ведуть до неї. Тому можна припустити, що релігійний, художній і науковий світогляд видатних людей є метаморфозами філософського.

Література[ред.]

Хамітов Н.В., Крилова С.А. Людина і культура: словник. Філософська антропологія, філософія культури, культурологія. К.: КНТ, 2022. 295 с.
Хамітов Н. В. Філософська антропологія: актуальні проблеми. Від теоретичного до практичного повороту. 3-е видання, виправлене і доповнене. К.: КНТ, 2019. 394 с.