You can edit almost every page by Creating an account. Otherwise, see the FAQ.

Хронологія розвитку НАТО

Матеріал з EverybodyWiki Bios & Wiki
Перейти до:навігація, пошук

Члени НАТО (зелений) та Україна (помаранчевий)

Хронологія розвитку відносин НАТО-Україна[ред.]

1945 рік[ред.]

Закінчення Другої світової війни. 51 держава підписала Хартію Об'єднаних Націй.

4 квітня 1949 року[ред.]

12 країн — США, Канада, Бельгія, Данія, Голландія, Люксембург, Норвегія, Ісландія, Франція, Велика Британія, Італія та Португалія — утворили у Вашингтоні Організацію Північноатлантичного договору (НАТО).

1952 рік[ред.]

Членами НАТО стали Греція та Туреччина.

1955 рік[ред.]

Членом Альянсу стала Федеративна Республіка Німеччина.

1979 рік[ред.]

НАТО запроваджує політику двох векторів: модернізації зброї та переговорів про роззброєння.

1982 рік[ред.]

Іспанія стала членом НАТО.

1989 рік[ред.]

Політичні реформи у Центральній та Східній Європі. Зруйнування Берлінської стіни.

1990 рік[ред.]

Керівники держав НАТО під час зустрічі на найвищому рівні у Лондоні запропонували співпрацю державам Центральної та Східної Європи.

1991 рік[ред.]

Призупинила свою діяльність Організація Варшавського договору. На саміті НАТО у Римі було прийнято нову стратегічну концепцію, а також запропоновано заснувати Раду Північноатлантичного співробітництва. Розпад Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Утворення СНД.

Одразу після отримання незалежності та розпаду Радянського союзу Україна приєдналася до Ради Північноатлантичного співробітництва, чим ознаменувала початок формальних відносин між НАТО та Україною.

1992 рік[ред.]

Прийнято нову концепцію «за межами території» (out of area), яка встановлює, що НАТО може захищати не лише території своїх членів. Початок втілення у життя цієї концепції відбувся в Боснії та Герцеговині, а пізніше — у Косово.

1994 рік[ред.]

Під час саміту НАТО у Брюсселі було прийнято Програму «Партнерство заради миру».

Україна стала першим членом Програми «Партнерство заради миру» з-поміж країн СНД.

1995 рік[ред.]

Міжнародні сили НАТО, які діяли згідно з мандатом Організації Об'єднаних Націй, увійшли до Боснії та Герцеговини.

1996 рік[ред.]

Українські солдати долучились до кампанії в Боснії та Герцеговині як частина миротворчих сил під керівництвом НАТО.

1997 рік[ред.]

Замість Ради Північноатлантичного співробітництва засновано Раду євроатлантичного партнерства. На саміті НАТО у Мадриді до переговорів щодо членства в НАТО запрошені Чехія, Польща та Угорщина.

Україна відкрила Центр інформації та документації НАТО у Києві, призначенням якого є надання інформації про діяльність Альянсу та вигоди партнерства Україна-НАТО. У липні, під час саміту в Мадриді Союзники та Україна підписали Хартію про особливе партнерство, за якою була утворена комісія НАТО-Україна.

1998 рік[ред.]

Створено спільну робочу групу з питань військової реформи.

1999 рік[ред.]

Членами НАТО стали Польща, Угорщина та Чехія. Під час ювілейного Вашингтонського саміту керівників держав-членів Альянсу, з нагоди 5-річчя його утворення, було прийнято нову Стратегічну концепцію НАТО на 21 сторіччя.

у Києві відкривається Офіс НАТО з питань зв'язків із громадськістю, головним завданням якого є полегшення участі України у Програмі «Партнерство заради миру» та сприяння здійсненню реформ шляхом тісної співпраці Міністерства оборони з громадськими організаціями України. Польсько-український батальйон у складі миротворчого контингенту під керівництвом НАТО дислокується в Косово.

2000 рік[ред.]

Верховна Рада України ратифікує Угоду про статус військ (сил) у рамках Програми «Партнерство заради миру».

11 вересня 2001 року[ред.]

У Нью-Йорку та Вашингтоні були здійснені терористичні акти, під час яких загинули тисячі людей.

12 вересня 2001 року[ред.]

Реагуючи на терористичні напади, США та НАТО вперше застосували 5 статтю Північноатлантичного договору.

2002 рік[ред.]

Створено Раду НАТО-Росія.

Президент України Леонід Кучма проголосив членство в НАТО стратегічною метою України.

2003 рік[ред.]

НАТО керує міжнародною операцією ISAF (Помилка скрипту: Не існує модуля «lang».) задля відбудови Афганістану та забезпечення стабільності й безпеки у цій країні.

2004 рік[ред.]

Верховна Рада України ратифікує Угоду з НАТО про підтримку країни перебування військ. Україна підписує з Альянсом угоду про стратегічні авіаперевезення.

2005 рік[ред.]

Альянс висловив підтримку амбітному планові реформ Президента України Віктора Ющенка та погодився узгоджувати співпрацю НАТО-Україна згідно з новими державними пріоритетами. Члени Північноатлантичної ради відвідали Київ та обговорили на рівні міністрів оборони та закордонних справ питання розвитку Інтенсифікованого діалогу Україна-НАТО. Під час засідання Комітету НАТО-Україна було підкреслено, що процес подальшої євроатлантичної інтеграції України залежить від її конкретних дій у процесі впровадження найважливіших реформ.

2007 рік[ред.]

Український корабель уперше бере участь в операції «Активні зусилля». Україна надає особовий медичний склад для участі у Групі відновлення провінцій у Афганістані. 10-та річниця підписання Хартії про особливе партнерство НАТО та України.

2008 рік[ред.]

Керівники Української держави звернулися до Генерального секретаря НАТО з проханням розглянути питання щодо приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ). На Бухарестському саміті НАТО у квітні керівники держав-членів задекларували, що Україна буде членом Альянсу. Почався період інтенсивного залучення України до НАТО.

2010 рік[ред.]

Президент України Віктор Янукович ліквідував міжвідомчу комісію з питань щодо вступу до НАТО та ліквідував національний центр з питань євроатлантичної співпраці. Фактично питання щодо вступу України до НАТО було заморожено.

2013 рік[ред.]

Україна 22 лютого приєдналася до операції по протидії піратству «Океанський Щит». Станом на 2013 рік Україна є фактично єдиною державою-партнером НАТО, яка бере участь у всіх операціях Альянсу.

2014 рік[ред.]

Ведуться перемовини про відновлення курсу України до членства в НАТО.

2015 рік[ред.]

13 травня 2015 року в Туреччині у місті Анталія було озвучено Спільну заяву Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ[1].

Див. також[ред.]

Джерела[ред.]

  1. Разом — безпечніше. Демократичний світ обирає безпеку та стабільність. Видання видано за підтримки Міністерства закордонних справ Литовської Республіки. Переклад та редагування: Микола Алексюк, Антоніна Матвійчук. ПУ «Pasauliui apie mus», 2008 р. ISBN 978-9955-463-23-8
  2. Хартія про особливе партнерство між Україною і НАТО
  3. Програма Україна-НАТО на 2009 рік визначила досягнення та пріоритети у сфері забезпечення права на свободу віросповідання Архівовано 13 вересня 2014 у Wayback Machine.
  4. Хронологія відносин Україна-НАТО

Примітки[ред.]

  1. Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».


This article "Хронологія розвитку НАТО" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Хронологія розвитку НАТО.



Read or create/edit this page in another language[ред.]