Літера «и» на початку слів в українській мові
В українській мові низка слів починається з літери и: здебільшого це діалектні слова, чи архаїчні правописні варіанти літературних слів.
Історія[ред.]
До проблеми початкового И в українській мові зверталося багато мовознавців, зокрема Василь Німчук[1], Юрій Шевельов[2], Ніна Тоцька та ін.
Вперше вживання літери И на офіційному рівні було регламентовано у правилах НТШ, які виробилися «Язиковою комісією», утвореною 1900 року. Комісія уклала «Руську правопись зі словарцем», схвалену Філологічною секцією НТШ і надруковану 1904 р. у Львові. У ній написання слів індик, інколи, іноді було регламентовано через І. Відомий мовознавець і лексикограф Борис Грінченко, відстоюючи вживання літери И на початку слів у своєму Словарі української мови усупереч цим правилам НТШ велику групу загальних назв, згідно з наддніпрянською вимовою, надрукував із початковою буквою И: идол, ижиця, икати, илкий, инакий, индик, иржа, Ирід (Ирод), искра, ич[3]
У 1919 році у «Головніших правилах українського правопису», ухвалених міністром народної освіти УНР Іваном Огієнком, у примітці до правила «коли не вимовляється йі, і коли треба писати і (а не и)» було дозволено формальну варіативність літери И на початку деяких слів: але перед н можна писати и: инший, инколи, иней. Втім, уже у проєкті українського правопису 1926 року[4] та прийнятому в 1928 році Харківському правописі[5] категорично було заборонено вживати літеру И на початку слів і правило сформульовано наступним чином: «В початку слова и ніколи не пишеться, тільки і».
Втім, підручник за редакцією Леоніда Булаховського «Курс сучасної української літературної мови», виданий через 25 років після прийняття Правопису 1928 року[6] містив невеликий перелік слів, у яких И може вимовлятися, але не писатися. Серед таких слів: инший, иноді, инколи, инде, инкуди.
Однак жодне видання академії наук УРСР не містило слів з написанням И на початку слова. Лише орфоепічний словник за редакцією Миколи Погрібного відбивав вимову слова инший через И.[7]
У 1999 році за пропозицією Ніни Тоцької Національна правописна комісія вирішила повернути написання И на початку питомих, незапозичених українських слів, втім проєкт правопису так і не було прийнято. Загалом категорична норма щодо вимови і вживання літери И в українській мові протрималася до 2019 року, коли було прийняте п'яте видання Українского праопису, втім дискусії щодо початкового И при написанні і при вимові не припинялися ні на початку ХХ століття, ні на початку ХХІ.
Так, Василь Німчук писав: «Функціонування зазначеної голосної на початку слова підтверджує статус И як окремої фонеми української мови, а не позиційного варіанта фонеми І»[8], «Введення в правописну практику початкового И не тільки закріпить статус фонеми и в українській мові, але й збереже неповторність її звукової системи: у жодній із слов'янських мов, у яких залишилося розрізнення рефлексів давніх і та ы, континуант другого звука ніколи не виступає на початку речення й окремого слова. Та й милозвучнішими стануть слова иній, ирій із одним і в їхньому складі»[9], а щодо заборони вживання літери И на початку слів констатував: «Зазначене правило чинне досі. В українському мовленні став зникати звук И на початку слова».
Юрій Шевельов був більш категоричним з питання початкового И: «Найдрастичніший приклад втручання ортографії в систему мови є заміна середньоукраїнської шестичленної системи голосних на пятичленну і відсунення И на позицію екстрафонемного»[2].
В літературі[ред.]
Початковий И безліч разів засвідчено в творах класиків української літератури: у Івана Котляревського (У викна де-яки глядилы, А ынчій був наверхъ ворот[10]), у Тараса Шевченка (Посипъ индикамъ, гусямъ дай[11]), Григорія Квітки-Основ'яненка (Може инший и не стерпить[12]), Михайла Старицького (Бреше иродів син![13]), Панаса Мирного (Глитаючи ягоди, як индик зерно[14]), Івана Нечуя-Левицького (Глянула на вербу, котра стояла на Івановій могилі, обсипана білим инієм[15]), Лесі Українки (Ну, раз стояла з ним не заручившись, инакше хто ж засвататися може?[16]), Михайла Коцюбинського (Се говорив хтось инший?[17]), Агатангела Кримського (Иноді хіба Вернеться до землі[18]), Юрія Яновського (Я побачив инші будинки в инших містах[19]), Володимира Дрозда («Ирій»[20]) та інших.
Слова з початковим и[ред.]
- Ива — верба (Salix L.) (про рід рослини)
- Ивина — верба (Salix L.) (про одне дерево верби)
- Игла — єгла, голка (діал.)
- Иля — Олена (діал.)
- Икавка, и́кавочка, икати — гикавка, гикати
- Илкий — «такий, що став гірким» (про масло)
- И́мбрик — чайник (діал.)
- Импет — нестримність, натиск
- Индими́на — «необхідна річ» (діал.). Вважається запозиченням з Помилка скрипту: Не існує модуля «lang». («те, що під рукою»)
- И́нкол — вид жаби, кумка червоночерева (Bombinator igneus, Bombina bombina)
- Инцина́тий — «гострий», «злий». Вважається запозиченим з молдавської (ынцинат — «легкий», «слабко укріплений») чи з румунської мови (încitant — «збуджуючий»)
- Ир — загальна назва пісні в деяких тюркомовних народів
- Ирле́ць — тавро на вівці
- Ирстенин — християнин
- Ирстити, ирститися — хрестити, хреститися
- Иршини, ирщіння — хрестини
- Иршлиця — облямівка, опушка на кожусі зі смушки чи хутра бабака
- Ит — вигук в значенні «ет, поглянь лиш»
- Ич — вигук в значення «ти лиш подивись»
- И́чвина — частина ґринджол, що має вигляд двох «каблучок» проти двох передніх копилів
Слова з початковим и, які є правописними варіантами загальновідомих слів на і[ред.]
- Ибунка — одна з народних назв вероніки струмкової (Veronica beccabunga)
- Иверень — тріска, відрубана від дерева; грудка землі, який вилітає «з-під копит» коня, що скаче
- Ивилга — народна назва Омели білої (Viscum album L.)
- Идол — ідол
- Идолопоклонство — ідолопоклонство
- Ижиця — кирилична літера Ѵ, ѵ. Остання літера давньої кирилиці та дореформеної російської абетки; вживалася в деяких словах грецького походження й позначала в дореволюційній російській орфографії голосний звук [і] (мѵро, сѵнодъ), а в старо- й церковнослов'янській — також і звук [v] після голосних
- Илець — хвощ польовий (Equisetum arvense L.)
- Имберець, инбирець — імбир садовий (Zingiber officinale)
- Имберівка, инбирівка — настоянка на імбирі садовому
- Инак, инако, инаково, инакше, инч, инче, инше, иншак — по-інакшому
- Инакий, инакший, инаковий, иначий, и́ний, инний и́нший, инчий, ин'який — інший
- И́нде — в іншому місці
- И́ндик, индича́, инди́чка, индиченя́ — індичка
- Индичина — м'ясо індички
- Индичитися — ірон. «величатися»
- Индичня — місце для індиків
- Индута — мито на увізні товари
- Иней — іній
- Инжир — смоква (Ficus carica)
- Инколи — іноді
- Инкуди — куди-небудь
- Иногді — час від часу
- Иноземець, иноземний — чужоземець, чужоземний
- Иноземщина — чужина
- Иномовний, иншомовний — «такий, що розмовляє чужою мовою»
- И́н'я́к — інакше
- И́рай, и́рій — вирій
- Ирга — Cotoneáster integérrimus
- И́рень — «образки болотні», «білокрильник» (Calla palustris)
- Ирджок, ирчок — мідиця, бурозуба землерийка (Sorex Linnaeus, 1758)
- Иржа, иржавина, иржавий, иржавіти — ржа, ржавщина, ржавий, ржавіти
- Иржавець — ржавець
- Иржи́ще — «житня стерня» (діал.)
- Иржій — «рижій» (Camelina sativa)
- И́риця — 1) тварина, що живе у воді; 2) «водяна ящірка» (тритон); 3) вирій; 4) птах, який повернувся з зимового відльоту; 5) дуже стара жінка; 6) стара відьма.
- Ирід, ирод — ірод; погана людина
- И́рха — вичинена овеча чи козяча шкіра; кант на чоботі у місці зшиття країв халяви
- Ирховий, иршаний — «з овечої або козячої шкіри»
- Ирчок, ирджок — «землерийка», «мідиця» (діал.)
- Иршанки — шкіряні чи хутряні штани
- Искіпні́ти — «розтанути», «розплавитися»
- Искорка, искра — іскра
- Искорник — жовте́ць їдки́й, терпибіда (Ranunculus acris)
- Искристий, искрявий, искряний, искрястий — іскристий, іскрявий
- Искрити — іскритися
- Искроватий — блискучий
Власні назви з початковим и[ред.]
- Игиатта́ — річка в Республіці Саха (Якутія)
- Индюр — округ, дивізіон, а також мільйонне місто в Індії, найбільше місто та торгова столиця центрально-індійського штату Мадх'я Прадеш, в його західній частині
- Исиах — якутське свято
Примітки[ред.]
- ↑ Проблеми українського правопису XX — початку XXI ст. ст. / В. В. Німчук; НАН України, Ін-т укр. мови. — К., 2002. — С. 34-37
- ↑ 2,0 2,1 Шевельов Ю. Про критерії в питаннях офіційного українського правопису // Український правопис: Так і ні. — К., 1997. — С. 73
- ↑ Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909
- ↑ Український правопис. (Проєкт). 1926 р. У. С.С. Р. Народній комісаріят освіти. Державна комісія для впорядкування українського правопису. — Державне видавництво України, 1926.- С. 10
- ↑ Український правопис. 1928 р. У. С.С. Р. Народній комісаріят освіти. Державна комісія для впорядкування українського правопису. — Державне видавництво України, 1928. с. 6
- ↑ Курс сучасної української літературної мови / За ред. К. А. Булаховського. — Т. 1. — К.: Радий. шк., 1951. — С. 164
- ↑ Погрібний М. Орфоепічний словник. — К., 1984. — С. 254
- ↑ Німчук В. Сучасні проблеми українського правопису /. В. Німчук // Літературна Україна. — 2001. —11 січня. — С. 4—6
- ↑ Проблеми українського правопису XX — початку XXI ст. ст. / В. В. Німчук; НАН України, Ін-т укр. мови. — К, 2002. — С. 37
- ↑ Виргиліева «Энеида», на малороссійскій языкъ переложенная И. Котляревскимъ. — Харьковъ, 1842. — Ч. II—III. — С. 15, 24, 41
- ↑ Кобзарь / Тараса Шевченка; Коштом Платона Семеренка. – С. Петербург: В друкарні П. А. Куліша, 1860. — С. 130
- ↑ Добре роби, добре й буде / Повість Григорія Квітки (Основъяненка). - СПб., 1861. — С. 5
- ↑ Старицький М. П. Різдвяна ніч: Музикальна комедія в чотирех діях: (Тема по Гоголю) / Музика Лисенка. — 2-е вид. — К.: Тип. Германа, 1874. — С. 11
- ↑ Лихі Льуде. Повість . ЖЕНЕВА . 1877. — С. 38
- ↑ Нечуй-Левицький І. С. Біда Бабі Парасці Гришисі: Оповідання. — 2-е вид. — Черкаси: Друк. Видавн. Т-ва «Сіяч», 1917. — С. 20
- ↑ Українка Леся. Бояриня / Рукопис НТШ у Львові. — Рукописний відділ. — Ч. 498 / V. — С. 46
- ↑ Коцюбинський М. Сміх (факсиміле автографу). — К., 1938. — С. 26
- ↑ Кримський, А. Пальмове гилля: екзотич. поезії: в двох частинах / белетристичні писання А. Кримського ; Всеукра. акад. наук. — Вид. 3-тє. — У Київі: Вид. т-во «Слово», 1923. — С. 21
- ↑ Мамутові бивні: оповідання / Ю. Яновський. — Харків: Книгоспілка, 1925. — С. 40
- ↑ Дрозд В. Ирій. Оповідання, повість / Володимир Дрозд ; вст. ст. Миколи Рудя. — К. : Рад. письменник, 1974
Джерела[ред.]
- Список слів на літеру И|Словарь української мови: в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- Словник української мови: в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004 р. (Ю. Кобів)
- Гуцульські говірки: короткий сл., Львів, 1997
This article "Літера «и» на початку слів в українській мові" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Літера «и» на початку слів в українській мові.
