Активна і пасивна лексика української мови
Активна і пасивна лексика української мови — два шари лексики, наявність яких зумовлена такими основними чинниками, як поява нових слів і вихід з ужитку слів, що позначали старі явища й реалії.
Активна лексика[ред.]
До активної лексики сучасної української літературної мови належать усі слова, які повсякденно вживаються в різних її формах і стилях[1]. Активна лексика становить ядро словникового складу мови. Вона об'єднує як споконвічно українські слова, так і численні групи запозичених слів. Головна її ознака — регулярне використання у сфері діяльності людини.
Зокрема слова хліб, молоко, яблуко, дорога, тролейбус, повітря, дочка, дощ, великий, солодкий, читати, тут тощо — загальновживані слова, використовуються у побуті. Проте до активної лексики належать і такі слова як синус, косинус, діагональ, перпендикуляр, префікс, іменник, речення, кома, кут — терміни. Активна лексика — це слова, які часто вживаються в повсякденному спілкуванні. Вони зрозумілі для кожного члена мовного колективу. Це загальновживані слова (хліб, сіль, гіркий, добрий, іти, бігти) та широковідомі терміни (нація, діаспора, принтер, квартет).
Пасивна лексика[ред.]
Пасивна лексика — слова, які вийшли або виходять з активного вжитку, а також нові слова, нещодавно створені чи запозичені з інших мов — неологізми.
Неологізми[ред.]
Серед неологізмів в українській мові зараз є такі слова як: геном, клонування, клон, менеджмент, логістика, віртуальний, інтерактивний, іміджмейкер.
Кожне слово на час своєї появи було неологізмом. Наприклад, свого часу слова метрополітен, космодром, телебачення, місяцехід були неологізмами. Проте тепер ці слова стали звичайними і до неологізмів їх більше не зараховують.
Поряд із звичайними є семантичні неологізми — слова, що раніше існували у мові, проте з часом набули інших значень. Наприклад народний депутат.
Нові неологізми творяться за наявними у мові моделями. Так, за зразком біологія, геологія, зоологія утворилися слова вірусологія, дельфінологія, спелеологія… За зразком атмосфера, стратосфера утворено слово біосфера і так далі.
Є також і авторські словотвори. Наприклад вірш Івана Драча:
Бабусенько, бабулиня, бабусенція.
Ой гаряча, ой бабулик, ой-ой-ой-єчки.—
Ляпотить, хлюпотить у ночовоньках
Дівулиня, дівчина, дівогоренько,
А бабуся так і вештається, ой-я,
А бабище все шупортається, ой-я,
З кочергами, з баняками, банячищами…
Внучка, внученька, студентонька
Спить у баби на ряднищі, на рядні
Під кожухом, кожушиськом, кожушариськом.
На лежанці в цмоки цмокає, аж оєчки.
(Випадає їй казьонний дім,
І валет бубновий в нім,
Туз хрестовий заберу,
Швидше вже сама помру…)
А дівуля, дівчинина, дівувальниця
До кожуха, кожушенька так і горнеться,
А бабуся, бабулиня, бабусенція
До дівчиська, дівчиииська так і тулиться —
Сиротина ж, сиротуля, сиропташечка,
Бабумамця, бабутатко, бабусонечко…
Авторські неологізми[ред.]
Авторські або індивідуальні неологізми є поширеним явищем в українській літературі.
Інивідуально-авторські неологізми рідко переходять у загальновживану лексику. Як правило, вони надовго зберігають забарвлення образної індивідуальності й доречні тільки в окремих творах, де виконують певну художню функцію.
Неологізми окремих сучасних українських письменників:
- Андрія Малишка:
- огнепоклонники, злотоголово
- Дмитра Павличка
- лебедіють, вітровіння, вітренята, весновій, сніженя, сніженятко, черешнина, підсніжки.
- Павла Тичини:
- аеропланити, багряноводний, бистрозір, брунькоцвіт, вічнодумний, сонцеприхильник, яблуневоцвітно, ясно-соколово
- Ліни Костенко:
- золотаве звечоріння, стрімголова малеча, одкам'янійте, статуї античні, пензлі боговгодні, мискоборство, оддаленілий, улелекали, озерявин, безнебе
- Василя Стуса
- спогадування, сніння, серцеокий, самозамкнений, стотривожна душа, на цих всебідах, усевитончуваний зойк, срібномовен, трафаретні роси.
- Михайла Стельмаха
- місяць-білогривець, підсмуток очей, нездужжя, пора зацвітать і одцвітать, зашовковитися, піднебесність
- Олеся Гончара
- рожеве клубовиння, надвечірність, гороїжиться берег, двигіт ударів, протисезонно.
- Івана Драча:
- син-білочубчик.
Деякі зі створених письменниками неологізмів увійшли до загальновживаних слів. Найбільше це стосується літераторів 19 століття і першої половнини 20:
- Старицький М.
- мрія, майбутнє, крок
- Франко І.
- поступ, чинник
- Олександр Олесь
- прагнути
- Винниченко В.
- незграбний, бруд, окремий
- М. Рильський
- розкрилитися
- М. Стельмах
- всніжити
• Н.Куцярський
- Мороженкіна-як шось таке дуже хороше чи приємне.
Абревіатури[ред.]
Порівняно нове явище у розвитку мов — абревіатури. Позитивною рисою цього виду лексики є те, що та сама кількість інформації передається набагато меншою кількістю букв чи звуків. Наприклад, замість Українське державне об'єднання для продажу сільськогосподарської техніки, запасних частин, мінеральних добрив та інших матеріально-технічних засобів, організації ремонту й використання машин вживається Укрсільгосптехніка.
Застарілі слова[ред.]
Архаїзми[ред.]
Архаїзмами (від грец. άρχαίοζ — старовинний, давній) у загальному визначенні називаються слова, що вийшли з широкого вжитку й перейшли до так званого пасивного запасу лексики національної мови. У точнішому розумінні до архаїзмів належать слова, «що називають такі предмети чи поняття, які самі по собі аж ніяк не застаріли, але для позначення яких тепер користуються іншими словами». Від інших застарілих слів, зокрема історизмів, архаїзми таким чином відрізняються тим, що мають у сучасній мові синоніми. Усі наявні в мові архаїзми поділяються на окремі типи.
За класифікацією, поданою в довіднику сучасної української мови, таких типів виділяється п'ять:
1. Власне лексичні архаїзми — слова, витіснені з мови словами з іншим коренем: рать — військо, уста — губи, рот, перст — палець.
2. Лексико-словотворчі архаїзми відрізняються від сьогоднішніх відповідників суфіксами або префіксами: вої — воїни, шкатула — шкатулка, коляса — коляска.
3. Лексико-морфологічні архаїзми характеризуються застарілою граматичною формою: роль — роля, читає — читаєши, моліться — молітеся, сини — синове.
4. Лексико-фонетичні архаїзми від сучасних назв різняться однією чи двома фонемами: поет — піїт, злато — золото, ріжний — різний.
5. Лексико-семантичні архаїзми — застарілі значення слів, які тепер уживаються з іншими, сучасними значеннями: живот (життя), язик (мова, народ), мир (громада, світське життя).[3]
В художніх творах архаїзми можуть використовуватись з метою:
1) відтворення історичного колориту тієї доби, про яку йдеться у творі, наприклад: «А паче всього він хоче,— тут сотник обернувся до Замойського, — він хоче, щоб козацтву реєстровому якнайскорше таки виплатили державне утримання» (І. Ле);
2) мовної характеристики особи, яка говорить, наприклад: «Мир дому і живущим в ньому, — сказав Балабуха, обнявши отця Степана» (І. Нечуй-Левицький)[4];
3) надання мові відтінку урочистості, схвильованої піднесеності над звичайною, побутовою формою вираження, наприклад: «Світе вольний, несповитий» (Т. Шевченко)[5]; «Що ти за сила єси?» (П. Тичина)[6];
4) створення комічного враження, наприклад: «Турн тяжку боль одоліває, к Енею руки простягає і мову слезную рече…» (І. Котляревський).[7][3]
Історизми[ред.]
Історизмами називаються слова, застарілі через те, що вийшли з ужитку ті предмети, які вони позначали, наприклад: мушкет, кунтуш, опанча, шеляг, челядь, отрок тощо. З цієї ж причини історизми інколи називають матеріальними архаїзмами. На відміну від останніх історизми не мають у сучасній мові синонімів. Історизми трапляються переважно в художніх творах історичної тематики, де вони позначають реалії доби, про яку йдеться, а також слугують засобом відтворення колориту мови тих часів,[8] наприклад: «І була під Києвом січа велика. Стріли закрили сонце, а від тупоту копит, іржання коней і брязкоту заліза не чути було людського голосу. Ціла орда з ханом Отроком прийшла під Київ. <…> Хоч як завзято натискали половці, хоч як підбадьорював їх Отрок, сам ідучи попереду й пускаючи стрілу за стрілою до руських панцирів, хоч бурею літав він з своїм бунчуком від одного крила війська до другого — але стояла Русь, мов стіни святої Софії. Половецькі стріли застрягали в руських кольчастих телягах, списи ламалися об щити непроступним муром»[9] (Л. Мосендз).
Примітки[ред.]
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ 3,0 3,1 Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
- ↑ Помилка скрипту: Не існує модуля «citation/CS1».
This article "Активна і пасивна лексика української мови" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Активна і пасивна лексика української мови.
