Педагогічне діагностування

Педагогі́чне діагностува́ння — це вид діяльності, що полягає у встановленні і вивченні ознак, які характеризують стан та результати процесу навчання, і що дозволяє на цій основі прогнозувати можливі відхилення, визначати шляхи їх попередження, а також коригувати процес навчання з метою підвищення його якості.

Предмет педагогічного діагностування[ред.]

Предметом педагогічного діагностування виступають наступні три області:

результати навчання у вигляді оцінки знань (академічні досягнення учнів);
результати навчання і виховання у вигляді соціальних, емоційних, моральних якостей особистості і груп учнів;
результати педагогічного процесу у вигляді психологічних якостей і новоутворень особистості.

Іншими словами, діагностуванню, тобто встановленню і вивченню, підлягають рівень знань учнів, ступені соціального і психічного розвитку, що відповідає трьом функціям навчально-виховного процесу: навчальній, виховній та розвиваючій.

Складові чинники[ред.]

У поняття «діагностування» вкладається ширший і глибший зміст, ніж у поняття «перевірка знань, умінь і навичок» учнів. Останнє тільки констатує результати, не пояснюючи їх походження. У той час як діагностування включає контроль, перевірку, оцінювання, накопичення статистичних даних, їх аналіз, розглядає результати з урахуванням способів їх досягнення, виявляє тенденції та динаміку дидактичного процесу.

Порядок дій при діагностуванні передбачає:

визначення об'єкта та формулювання цілей;
визначення критеріїв і показників;
відбір і застосування методів контролю;
перевірку та оцінювання,;
аналіз результатів, прогнозування, інтерпретація та врахування результатів діагностування при організації процесу навчання;
доведення результатів діагностування до відома учнів.

Функції педагогічного діагностування[ред.]

Педагогічне діагностування важливе тим, що забезпечує зворотний зв'язок у педагогічній системі. Слід виділити наступні його функції:

Контрольно-коректувальну, котра:
- постачає достовірну інформацію вчителю (викладачу) для прийняття обґрунтованих педагогічних рішень і впливів на об'єкт навчання;
- виконує роль каналу зворотного зв'язку для отримання повідомлення про результати цих впливів, а в разі необхідності — підказує шляхи їх корекції.
Прогностичну, що означає передбачення, прогнозування змін у розвитку учнів у майбутньому;
Виховну, яка полягає в тому, що в процесі діагностування і у зв'язку з ним педагог має можливість здійснювати виховні впливи на учнів.

Методи отримання інформації для діагностування[ред.]

Використовується великий арсенал методів отримання інформації для діагностування, які, зазвичай включають контроль та оцінювання.

Контроль та його види[ред.]

Методи контролю (самоконтролю) у навчанні — це способи виявлення результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів і викладання. Найпоширенішими у педагогічній практиці є наступні реалізації контролю:

Спостереження, котре дозволяє встановити ставлення учня до тих чи інших об'єктів дійсності, до своїх обов'язків, праці, виявити його інтереси і здібності.
Усний контроль: співбесіда, розповідь, контрольне читання тексту, індивідуальне чи фронтальне опитування.
Письмовий контроль: написання диктантів, творів, переказів, підготовка рефератів, доповідей.
Графічний контроль: побудова (виконання) графіків, схем, креслень, ескізів, завдань на контурних картах.
Практичний контроль: виконання контрольних лабораторних робіт, дослідів, перевірка практичних умінь та навичок тощо.
Тестовий безмашинний або машинний контроль та самоконтроль.

До організаційних (загальних) форм контролю належать: індивідуальна, групова, фронтальна і комбінована (ущільнена) форми, а також взаємоконтроль та самоконтроль. Конкретними (за проявом) формами контролю є: контрольне заняття, контрольне практичне заняття, опитування, колоквіум, модульний контроль, залік, екзамен. При проведенні цих форм контролю дедалі частіше використовується реалізація на базі тестування.

У педагогічній практиці з діагностичною метою застосовується декілька видів контролю за періодом часу стосовно фази навчального процесу: попередній, поточний, періодичний, тематичний, підсумковий, відтермінований і заключний.

Оцінювання[ред.]

Важливою складовою частиною педагогічного контролю є процес оцінювання діяльності учнів або педагогів.

Під процесом оцінювання учнів розуміється взаємодія педагога або технічної системи з учнями, в результаті якого з'являється парціальна і (або) кількісна оцінка. Парціальна оцінка виражається в словесній формі, вербальних або невербальних реакціях вчителя, що віддзеркалюють емоційне ставлення вчителя до роботи учня (згода, схвалення, підбадьорення, зауваження, осуд, заперечення, докір, загроза, нотація та інше). Оцінка (кількісна) — це результат процесу оцінювання, фіксований кількісний показник (в балах) оцінки результатів навчальної діяльності учнів, який фіксується в документах.

Основні вимоги до оцінювання знань, умінь і навичок учнів:

всебічність оцінки успішності, її значущість і диференційований характер;
гласність і обґрунтованість, ясність критеріїв оцінки знань;
поєднання оцінки вчителя із самооцінкою та взаємооцінювання.

Оцінка включає в себе низку показників роботи учня: фактичний стан знань, правильність, повнота, точність знань, знання першоджерел, самостійність, ініціативність і творчий підхід.

Аналіз, прогнозування та інтерпретація[ред.]

При проведенні аналізу зазвичай виходять за межі порівняльної класифікації спостережень результатів. Аналіз проводиться для виявлення причин відхилень результатів контролю окремих учнів від попередніх результатів чи результатів інших осіб а також, для виявлення сильних та слабких сторін підготовки, з метою подальшої корекції навчального процесу.

При педагогічному діагностуванні викладач змушений постійно екстраполювати дані, отримані в результаті аналізу на поведінку учня в інших ситуаціях чи у майбутньому, що має назву «прогнозування».

Викладач зобов’язаний постійно давати оцінку, у яку поряд з його власною точкою зору і очікуваннями входить інформація, інформація, накопичена ним за певний проміжок часу. Ця інформація повинна бути систематизована, критично оцінена, проіндексована і узагальнена у вигляді концепції. Ця інформація може мати різні джерела (інші викладачі, інформація від батьків учнів, результати попередніх тестувань тощо). Процес, в ході якого вся інформація у залежності від її важливості зводиться у єдине ціле, називається інтерпретацією.

Доведення результатів діагностування до відома учнів[ред.]

Доведення до відома учнів результатів діагностування грає роль зворотного зв'язку, що необхідний для успішної реалізації педагогічного процесу.

Див. також[ред.]

Джерела[ред.]

Ингенкамп К. Педагогическая диагностика: Пер. с нем. — Москва: Педагогика, 1991. — 240 с.
Кірсанов В. В. Психолого-педагогічна діагностика: Підручник. /Кірсанов Володимир Володимирович. - К. : «Альтерпрес», 2002.

This article "Педагогічне діагностування" is from Wikipedia. The list of its authors can be seen in its historical and/or the page Edithistory:Педагогічне діагностування.